...Марина і Світлана легко погодилися на участь у зйомках телепрограми, коли дізналися, що її присвячено проблемам естетичної хірургії. Вони познайомилися і, можна сказати, подружилися після візитів в одну з престижних клінік. Правда, їх точніше було б назвати подругами по біді. Адже молоді жінки одержали зовсім не те, про що мріяли, й навіть не те, що обіцяв їм лікар, — потворні рубці постійно нагадували про диво, якого так і не сталося.

Переживши шок, обидві пацієнтки вирішили домагатися справедливості: на їхню думку, хто зіпсував «портрет», той повинен і виправити свою помилку. Вони не напрошувалися на повторну операцію, передбачаючи, яким буде результат, але вважали, що клініка зобов’язана повернути гроші за неякісну послугу. Проте головний лікар клініки й чути не хотів про якісь претензії, а тим паче компенсації. Жінки вже втратили надію впіймати ескулапа, і раптом така несподіванка — він сидить у студії разом із ними на записі програми.

Марина перша попросила мікрофон і, трішки хвилюючись, виклала свою історію. Аудиторія з цікавістю поглядала на лікаря — який пасаж! Але представник найгуманнішої професії вдав, що бачить дам уперше, більше того — пообіцяв... вивести їх на чисту воду. Аудиторія пильно стежила за подіями. Лікар відчув інтерес до своєї персони й вирішив блиснути знаннями — повідомив, що в будь-якій клініці естетичної хірургії дуже великий відсоток невдач, на його думку — не менше 45%. Тут уже не витримали його колеги: мовляв, якби справді кожен другий залишався потворою, то хто б наважився звертатися в салони та клініки краси? Осічки бувають, але в межах 3—5%, а з окремих видів послуг — навіть менше...

Найкращий захист — правовий

В економічно розвинених країнах громадянам дорого коштує охорона здоров’я. Зате в них давно склалася система взаємин «лікар—пацієнт», яка дозволяє досить успішно й ефективно захищати права пацієнта. Правда, коли ми чуємо, що потерпілий від «очумілих ручок» лікаря виграв справу в суді й одержав енну суму грошей як компенсацію за підірване здоров’я та моральну шкоду, то сприймаємо це як фантастичну історію, що може статися де завгодно, тільки не в нас. Торік у «Дзеркалі тижні» було надруковано історію про те, як у районній лікарні під час надання меддопомоги травмованому механізаторові занесли ВІЛ-інфекцію. Він пройшов усі кола пекла, поки збирав необхідні довідки, проходив обстеження й експертизи, що були потрібні для суду, але процес усе-таки виграв. Випадок для нашої судової практики, прямо скажемо, унікальний. Однак одержати визначену судом суму, що мала компенсувати його витрати на проведення обстежень і забезпечила б подальше лікування, він так і не зміг. Головлікар заявив: названа сума дорівнює майже піврічному бюджетові райлікарні, тож коли виплатити механізаторові все належне, то доведеться закрити лікарню й весь район залишиться без медичної допомоги. Погодьтеся, у багатьох, кому відома ця чи схожа історія, зникає бажання домагатися справедливості.

— І цілком даремно, — переконаний віце-президент Всеукраїнської ради із захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. — Приміром, місяць тому до нас звернулася по допомогу одна киянка. Вона була в розпачі — під час обстеження в гінекологічному відділенні районної поліклініки їй занесли інфекцію. Наша юридична служба вивчила цей випадок і видала свої рекомендації. Пацієнтка зібрала всі необхідні довідки, а потім разом із юристом підготувала претензію й пішла до головного лікаря. Другим її кроком мало бути звернення в суд. Але головлікар виявився на висоті — він правильно оцінив ситуацію, відразу вибачився перед жінкою і відвів у кабінет до найкращого фахівця відділення, котрий почав її лікувати. Ця пані приходила потім до нас. Вона вже не збирається позиватися, оскільки в цьому відпала потреба — її вилікували, причому всі видатки поліклініка взяла на себе. А лікаря, котрий допустив те страшне нехлюйство, звільнили.

Всеукраїнська рада із захисту прав та безпеки пацієнтів з’явилася майже рік тому. Створюючи цю організацію, вивчали досвід багатьох країн, аби вибрати найбільш придатний для нашої країни варіант. За словами юристів ради, їх дуже зацікавив досвід Великобританії. Там цими проблемами займається громадська організація, але водночас діє уповноважений із прав пацієнтів при парламенті, котрий підтримує зв’язок зі своїми підлеглими, що працюють мало не в кожному лікувальному закладі. В Італії чудово зарекомендував себе Трибунал із захисту прав пацієнтів, представники якого розосереджені по всій країні. Але, напевно, найкраще цю справу поставлено у США, де, крім комісій з етики, куди входять лікарі, юристи, представники страхових компаній і навіть священнослужителі, права пацієнтів обстоює безліч громадських організацій. Вони активізувалися після оприлюднення даних досліджень, які проводилися протягом чотирьох років у всіх штатах. Експерти повідомили, що країна щороку втрачає близько 40 тисяч своїх громадян через лікарські помилки...

Такої статистики в Україні, ясна річ, не знайдеш — медичне відомство було й залишається одним із найбільш консервативних і закритих. У нас не те що інформацію про лікарські помилки не добудеш, — власну історію хвороби не завжди на руки видають. Хоча зрозуміло — лікарські помилки вивчаються й аналізуються не заради чийогось задоволення, а для того, щоб на них учитися й уникати подібного в майбутньому.

— У нашій країні, на жаль, немає гарантованої законодавством незалежної медичної експертизи, державної служби захисту прав пацієнтів, а також стандартів якості меддопомоги, — веде далі Віктор Сердюк. — Україна сьогодні — єдина країна серед країн—членів Ради Європи, де медичну допомогу надають пацієнтові не відповідно до затверджених вимог та норм, а залежно від того, настільки йому поталанило чи не поталанило з лікарем і лікарнею. Та навіть якщо врахувати всі чинники, що руйнують нашу систему охорони здоров’я, однак не можна знайти виправдання лікарським помилкам, скоєним через професійну некомпетентність або халатність. Адже майже чверть (!) усіх лікарських помилок на совісті горе-ескулапів...

Торік було оприлюднено страшну історію: хвора жінка чекала найгіршого з діагнозів, а виявилося, що нестерпні муки викликав затискач, кілька років тому забутий хірургом під час операції. Мабуть, найчастіше таке трапляється в стоматології. На жаль, вирваний здоровий зуб замість хворого — не анекдот, а прикра й гірка повсякденність. І спробуй потім доведи, що лікар помилився...

Провівши чимало годин у стоматологічних кріслах, я навіть гадки не мала, що існують стоматологічні картки, поки не потрапила на прийом до Михайла Соловйова, який рятував від болю всіх стражденних у звичайній районній стоматологічній поліклініці на Шулявці. Попри те, що під кабінетом завжди метушилася черга, лікар не пошкодував часу й докладно описав, що та як лікував, видав мені картку на руки й велів щоразу приносити її на прийом. Невдовзі мені довелося ставити коронки в приватній клініці. Певна річ, усе тут було на висоті — євроремонт, реклама, рівень цін. Але впросити лікаря заповнити картку я так і не змогла. Попри дуже значну суму, яку мені довелося заплатити, чека на руки мені не видали — то каса не працювала, то касирка кудись поспішала. А коли через місяць в обох металокерамічних коронках відкололися куточки, лікар своєї роботи «не впізнав», як, утім, і мене самої. Усунути «чужі» помилки пообіцяли без проблем, але спершу показали, де стоїть касовий апарат...

— З такими скаргами до нас звертаються найчастіше, — розповів юрист Всеукраїнської ради з захисту прав і безпеки пацієнтів Ірина Маєвська. — Початок в усіх однаковий — випала нова пломба або злетіла коронка, попри запевнення дантиста, що все було зроблено за найвищим розрядом. Хворий повертається в кабінет і розповідає про свою проблему з цілком певною метою — йому хочеться, щоб лікар поспівчував, вибачився й виправив помилку. Але той найчастіше не хоче вибачатися й тим паче безплатно лікувати. Він, звісно, готовий поставити нову коронку, але спершу відправить у касу.

Чи повинен лікар щоразу виписувати чек? Якщо пацієнт не буде наполегливим, то, швидше за все, залишиться без чека, впевнена І.Маєвська. Адже він у разі конфлікту є доказом того, що ви справді оплатили послуги й одержали медичну допомогу в цій клініці. Дуже часто дантисти уникають відповідальності тому, що неможливо довести, коли й у кого ви лікувалися. Тож на майбутнє візьміть собі за правило — неодмінно зберігайте всі чеки й рахунки, оплачені вами в лікарні, туди ж покладіть рецепти чи рекомендації, виписані лікарем, одне слово — все, що одержали. Будьте наполегливі, відвідуючи стоматолога: попросіть його нотувати у вашу картку всі маніпуляції та процедури, зроблені в процесі лікування. По-перше, це допоможе в разі виникнення конфлікту — з такими документами можна звернутися в суд, а по-друге, ви не забудете, який зуб і коли лікували, видалено в ньому, приміром, нерв чи ні.

Пацієнт також повинен знати, що він має повне право робити копії з історії хвороби й результатів аналізів, висновків експертів тощо. Це не державна таємниця, тож не приймайте ніяких відмовок і заперечень.

Багатьох конфліктів можна було б уникнути, якби пацієнти виконували ці прості рекомендації. Хоча багато залежить і від поведінки лікаря. Погодьтеся, наша система охорони здоров’я привчила нас до безправ’я, ми змирилися з тим, що лікар завжди «краще» знає, що необхідно хворому, він не схильний зважати на його аргументи, враховувати побажання, а тим паче — права пацієнта. Система нав’язала нам думку, що лікар завжди має рацію, відбивши цим бажання домагатися справедливості.

— Неготовність пацієнтів обстоювати свої права та юридична неграмотність дозволяють горе-лікарям уникати відповідальності, — ділиться своїми міркуваннями адвокат, кандидат юридичних наук Радміла Гревцова. — Люди найчастіше не вимагають ні договору, ні чеків, а потім, коли виникають проблеми, не знають, що робити. Не впадайте у відчай, коли у вас немає підписаного договору про надання якихось медичних послуг: враховується не лише письмова угода. Якщо пацієнт ввійшов у кабінет і лікар посадив його в крісло й почав лікувати, то, з погляду цивільного права, це є усним договором. Добре, якщо у вас збережеться касовий чек, — він послужить підтвердженням. Але я наполегливо рекомендую: якщо ви потребуєте корекції зору, протезування зубів, послуг естетичних хірургів — обов’язково укладайте договори. Але спершу ви повинні переконатися, що правильно вибрали клініку й лікаря. Для цього ознайомтеся з інформацією про те, які послуги надають у цьому лікувальному закладі, яка їх вартість, поцікавтеся кваліфікацією фахівців.

Минули часи, коли словосполучення «моральна шкода» було незвичним для нашого вуха. Тепер усі розуміють, що воно таке. Пацієнт має повне право захищати свої інтереси в суді. До речі, суди ставляться до таких справ дуже уважно, наголошує Р.Гревцова. Суддя чудово розуміє: щоб наш нерозбещений медициною пацієнт вплутався в процес — потрібна дуже вагома причина.

У столиці ходять чутки, що деякі пацієнти примудряються виграти дуже солідні суми, чим доводять невеличкі приватні клініки до банкрутства. Пані Гревцова спростовувати чутки не стала, але розповіла про відомий факт: один із пацієнтів одержав понад сто тисяч гривень компенсації. Ця перемога так окрилила друзів по біді, що в деяких позовах з’явилися суми в п’ятсот і навіть вісімсот тисяч гривень.

На думку фахівців ради, це має дуже насторожити і стривожити медиків. По-перше, новини про компенсацію моральної шкоди поширюються блискавично, а суми називають такі, що чимало пацієнтів не полінуються зібрати довідки й завітати до судді. По-друге, слід враховувати, що в нас надвиробництво юристів і чимало їх не мають гідної оплати, тож готові братися за будь-які справи, котрі можуть принести гонорар. А позаяк усі знають, що медицина вміє заробляти гроші, то в багатьох виникає бажання змусити поділитися. На одному з семінарів довелося почути, що в Санкт-Петербурзі різко поліпшилася якість стоматологічної допомоги, причому допомогли не нові технології та ліки, а судові позови. За три роки їх побільшало в кілька разів, а суми компенсацій називалися фантастичні. Тож стоматологам довелося об’єднатися й розробити тактику боротьби з адвокатами. Щоб їх перемогти, довелося докласти зусиль і примусити себе ставитися до пацієнта з повагою, а також надавати якісну медичну допомогу. І відразу ж кількість претензій та звернень у суд різко впала.

Є й третя причина для занепокоєння. Всеукраїнська рада захисту прав пацієнтів (тел.: 235-65-87) видає часопис «Мой доктор», постійно виступає на шпальтах популярних видань і веде активну роз’яснювальну роботу, чим піднімає бойовий дух жертв лікарських помилок. За номером «гарячої лінії» щодня телефонує до десяти чоловік. Залежно від проблеми, з ними спілкуються або юристи, або лікарі. Потім потерпілий одержує анкету, вдома сідає за стіл, спокійно та зважено відповідає на запитання, звіряючись зі своїми документами, довідками, висновками. Ознайомившись із анкетою, юристи реєструють її й дають попередній прогноз, як можна владнати конфлікт: чи вести переговори з керівництвом клініки, чи звертатися в суд. Слід зазначити, що таку попередню консультацію пацієнтам надають безкоштовно. А коли без суду ніяк не обійтися, тут підкажуть, у яку юридичну контору звернутися, де знайти адвоката, що спеціалізується на проблемах медицини.

— А якщо пацієнт витратив усі свої заощадження на лікування й не в змозі оплатити адвоката, то й шансів у нього ніяких? — цікавлюсь у В.Сердюка.

— Ну чому ж, ми постараємося допомогти. Наш юрист зареєструє справу, повідомить порядковий номер і приблизну дату розгляду скарги. Ясна річ, доведеться певний час почекати, адже юристів у нас мало й вони просто завалені роботою. З нами співпрацюють і медики, і юристи, котрі зголосилися безплатно консультувати тих, хто до нас звертається. Сподіваюся, що в майбутньому таких партнерів у нас побільшає. Коли в обласних центрах дізналися про нашу «гарячу лінію», знайшлися ентузіасти, що захотіли організувати такі самі служби в Черкасах, Ужгороді, Чернігові, Луганську й інших містах.

...Ми допізна засиділися в кабінеті Віктора Григоровича — він чекав одну з потерпілих пацієнток, що звернулася в раду по допомогу. Нарешті жінка прийшла й розповіла свою історію, продемонструвавши довідки, листи, відповіді на бланках Мінздоров’я.

Лариса звернулася в дуже дорогу та престижну стоматологічну клініку в Шевченківському районі столиці, повіривши рекламі, що там творять дива. Їй поставили пломбу, взявши за послуги «всього» 90 у.о. Як ви здогадалися, пломба випала. Лікарі погодилися допомогти, але за окрему плату. Одне слово, «допомога» закінчилася тим, що зуб видалили, занесли інфекцію і самі ж узялися лікувати. Головлікар довірчо сказав, що його молодий колега трішки помилився, але він сам особисто все виправить. Вилилося все це довірливій пацієнтці в суму понад 800 у.о. Але найжахливіше, що розвинулася страшенна алергія, через що Лариса розчухувала шкіру до крові, втратила сон і спокій. Послуги алерголога, до якого її направили, з’їли майже стільки ж грошей, але мало чим допомогли. Тепер без дорогих ін’єкцій та пігулок жінка не може прожити й дня — біль і сверблячка нестерпні. Але хто повинен оплачувати лікування хвороби, що розвинулася через лікарську помилку? Доведена до розпачу жінка кинулася шукати справедливості в Міністерстві охорони здоров’я. За її словами, вона пройшла всі кабінети, отримавши море відписок. Записувалася на прийом до міністра вісім разів, але жодного разу не потрапила — прийом чомусь переносився. У стоматологічну клініку її не пускає охорона, лікар не підходить до телефона. А в Мінздоров’я другий рік обіцяють розібратися...

Очевидно, помітивши мій подив щодо названих сум, Лариса пояснила: «Я одержала гроші від фонду, який виплачував компенсації жертвам фашизму. Коли почалася війна, мені та сестрі-близнючці було лише по два місяці. Ми з сестрою — вона, бідолашна, майже зовсім сліпа — вирішили витратити ці гроші на поліпшення здоров’я».

За матеріалами www.zn.kiev.ua